[size=16]Поетичний синтаксис
      Урізноманітнюючи форми побудови речень, письменник досягає більшої виразності, виділяє, ставить на перший план якусь певну думку, на яку він хоче звернути увагу читача.
Поетична мова багата незвичними мовними зворотами. До них належать:
Анафора -  (піднесення, винесення вгору) – повторення тих самих звуків, слів, синтаксичних конструкцій на початку віршових рядків, частин фрази, речень, абзаців, строф, розділів твору.
Н-д:  Усе міняється, оновлюється, рветься,
          Усе в нові на світі форми переходить.
Тобі одній, намріяна царівно,
Тобі одній дзвенять мої пісні,
Тобі одній в моєму храмі дивно
Пливуть молитви і горять огні. (М.Рильський)
Епіфора – (перенесення, повторення) – повторення тих самих слів або словосполучень  у закінченнях суміжних віршових рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору.
Н-д:  О прекрасний час!
         Неповторний час!
Симплока – поєднання анафори з епіфорою.
Наприклад: Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі (В.Симоненко).

Кільце – повторення однакових синтаксичних конструкцій на початку і в кінці твору або його частини.
Рефрен – рядок або кілька рядків, що повторюються в кінці кожної строфи чи групи строф.
Антитеза – різке протиставлення двох протилежних думок, образів, якостей, явищ тощо.
Н-д: «Усі ми в золоті і голі», «У тій хатині, у раю я бачив пекло…»; « Моя любов сягала неба, А Гриць ходив ногами по землі»;» Біднесенький, намучився зі мною. Веселий був, а я була сумною» (Л.Костенко).
Тавтологія – поєднання чи повторення тих самих або близьких за значенням слів. У розмовній мові це не бажане повторення того самого, тільки іншими словами (вчительські слова – слова вчителя). Хурделяє хуга хуртовинна, засипає снігом очі вщерть (І.Драч)
Паралелізм – стилістична фігура: послідовне зображення двох чи кількох явищ із різних сфер життя, показ одних подій на тлі інших, чимось подібних до них. Паралелізм – це порівняння у формі зіставлення.
Н-д:    тече вода в синє море,
            Та не витікає;
            Шука козак свою долю,
            А долі немає.
             Пішов козак світ за очі;
             Грає синє море…                     
Оксиморон – (дотепно-безглузде) – поєднання контрастних понять, які логічно нібито несумісні, але разом з тим створюють нове  уявлення (дзвінка тиша, веселе горе, розумний дурень).
А я дивлюсь, поглядаю,
Сміюсь сльозами… (Т.Шевченко)

Безсполучниковість – (або асиндетон) стилістична фігура: відсутність єднальних сполучників між однорідними членами речення та сурядними реченнями. Це надає розповіді стрімкості, особливої компактності, сприяє відтворенню швидкого руху чи раптових змін явищ або настроїв. Н-д: Зійшлися, побралися, поєдналися,
Помолоділи, підросли. 
Полісиндетон (багатосполучниковість) – це одна з фігур, що полягає в повторенні однакових сполучників. Цим письменник досягає уповільнення розповіді і разом з тим тісного зв’язку між словами. Іноді цей засіб посилює ліричність змісту. Наприклад:
І птах, і гілка, і весняна,
Немов розкрилена блакить,
І він летить до неї зрана,
Непогамовано летить (Л.Каширіна).
Риторичне звертання -  це звертання до відсутніх людей, до читачів, до персонажів твору, до предметів і явищ, щоб привернути до них увагу, виявити до них своє ставлення тощо.
Градація – (крок, ступінь) стилістичний засіб, коли вирази чи картини подаються зі всезростаючим значенням. Якщо перехід відбувається від меншого до більшого – це пряма градація, якщо ж навпаки – зворотна.
І на хресті отім без ката
І без царя вас, біснуватих,
Розпнуть, розірвуть, рознесуть…
Не ждіть рятунку ні від кого:
Ні від богів, ні від царів. (зворотна)
Синекдоха – називання частин замість цілого, або однини замість множини (різновид метонімії) (випив усе молоко, матеріальні цінності творить людська рука);
Гіпербола – тип художньої образності, що ґрунтується переважно на фантастиці, сміхові, гіперболі, контрасті фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного. («До нас дійшли слова, стрімкіші за Говерли» (В.Кочевський);
Перифраза – один із тропів: заміна назви предмета, явища, людини описом їх найхарактерніших ознак ( замість «молодість» - «весна життя», замість «Максим Горький» - «буревісник революції»). Іноді перифразом називають іронічне використання форми відомого твору з гумористичною чи сатиричною метою.
Інверсія — одна із стилістичних фігур мови, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні, щоб найбільш значуще слово чи слова особливо підкреслити, звернути на них увагу.
Приклади: Так ніхто не кохав. Через тисячі літ // Лиш приходить подібне кохання. (В. Сосюра), замість: Ніхто не кохав так. Подібне кохання приходить лише через тисячі літ.

[/size]